15.06.2018 в 13:22
democracy2
10 міфів про реформу електронної демократії

Чи можна сидячи вдома за комп’ютером спровокувати соціальні зміни в місті чи в країні?

З 2014 року українцям відкрилися широкі можливості е-участі, якими скористалися більше мільйона активних громадян. Однак досі ця сфера є недостатньо зрозумілою багатьом і переповнена міфами. Ми зібрали та перевірили 10 найпоширеніших міфів про реформу електронної демократії та пояснили, в чому полягає реальний зміст реформ.

 

Міф 1. Онлайн-активісти – це безглузда «диванна сотня»

 

«Сидячи у себе вдома за комп’ютером, не можна спровокувати соціальні зміни», — диванний активізм не працює – так вважають критично налаштовані аналітики Інституту масової інформації, яких цитує у своїй статті Світлана Закірова

 

Правда: коли людина бере на себе роль лідера, тоді навіть інформаційна кампанія в інтернеті може спричинити реальні зміни.

Обговорення у соціальних мережах та публікації на сайтах можуть вплинути на громадську думку. Згідно з опитуванням GfK Ukraine, проведеним на замовлення Міжнародного республіканського інституту, серед жителів України віком 18 років і старше, які мають право голосувати, наприкінці 2017 року 68% користувалися інтернетом. Якщо співставити це з даними Державної служби статистики України, то виявиться, що у 2017 році читацька аудиторія в інтернеті складала більше 23,5 мільйонів дорослого населення України. Причому, за опитуванням соціологічної групи «Рейтинг», у кінці 2017 року 42% українців довіряли українським інтернет-сайтам, 37% – соціальним мережам (Facebook, Twitter, YouTube). Це означає, що інформація в інтернеті має реальні шанси формувати думки та погляди людей.

 

Інфографіка довіри до мас медіа соціологічної групи «Рейтинг»

1_668

Крім впливу на свідомість, пости у соціальних мережах можуть мобілізувати людей до дії офлайн. Згадайте славнозвісний пост у Facebook журналіста Мустафи Найєма, який привів на Майдан більше  тисячі протестувальників і розпочав Революцію гідності.

Привертати увагу влади можна не лише протестами, а й щоденними електронними зверненнями для вирішення буденних питань. Наприклад, Київський контактний центр «1551» дає можливість через сайт або мобільний додаток написати онлайн-звернення, яке буде опрацьовано та надіслано до підрозділів Київської міської державної адміністрації. Статус усіх звернень відображається на інтерактивній мапі. За даними Індексу місцевої електронної демократії, розробленому Центром розвитку інновацій, у Києві е-зверненнями скористалися більше 120 тисяч мешканців, що складає 5,5% дорослого населення міста, які подали більше 620 тисяч звернень, з яких більше 520 тисяч були підтримані, і більше 450 тисяч (72,3%) – виконані. Отже, електронні звернення громадян – діють.

До того ж за даними аналітичної записки експертів Центру розвитку інновацій, виконаної за підтримки програми EGAP та Фонду Східна Європа, місцеві мешканці можуть голосувати онлайн за проекти громадських бюджетів (бюджетів участі) у 83 громадах, і розмір громадського бюджету за весь час його існування в Україні сягнув близько 750 мільйонів гривень. Таким чином, шляхом онлайн-голосування за громадські проекти, активісти напряму вирішують, як розпоряджатися частиною місцевих бюджетів, і їхні рішення є обов’язковими для виконання.

 

Міф 2. Інструменти електронної демократії – це всього лише книги скарг, які залишаються без відповіді

 

«Здебільшого ресурси електронної демократії є віртуальними книгами скарг або осередками моніторингу проблем, а не повноцінної комунікації», — скептично заявила Маргарита Тулуп на Media Sapience

 

Правда: по всій країні стає все більше успішних кейсів справжнього онлайн діалогу між громадянами і владою.

Роль електронних сервісів взаємодії залежить від політичної волі та активності громади. Якщо немає цих двох складових, будь який справді гарний інструмент комунікації перетвориться на «книгу скарг». Як показує досвід, у більшості міст вже навчилися налагоджувати якісний діалог між громадою та владою.

Одну з ключових ролей в процесі розуміння необхідності налагодження такого діалогу виконують рейтинги міст, які проводяться незалежними організаціями. Наприклад, Transparency International Україна вже другий рік поспіль публікує Рейтинг прозорості 100 найбільших міст України, при розробці якого, в тому числі, враховується використання інструментів е-участі. І такі критерії стають достатньо популярними у рейтингах міст. Як результат – міська влада починає не просто впроваджувати е-інструменти, а й прагне «почути» місцевих мешканців.

Наприклад, у місті Южне громадськість активно використовує сервіс повідомлення про локальні проблеми ЖКГ. Завдяки зацікавленості міської влади в покращенні якості та комфорту життя мешканців, кількість виконаних заявок становить близько 80%.

У місті Дрогобич міська влада запустила проект «Відкрита реклама», який не лише відображає розміщення рекламних площ, але й спонукає мешканців повідомляти про незаконну рекламу. Такий реєстр не лише поповнює міський бюджет, а й дозволяє мешканцям відчути свою роль в громаді.

 

Відображення рекламних площ на мапі міста Дрогобич

2_458

Коли у всіх зацікавлених сторін є бажання до діалогу, він має місце. І тоді зростає довіра місцевих мешканців та органів місцевого самоврядування один до одного і з’являється фундамент для подальших спільних проектів заради добробуту громади.

 

Міф 3. Інтернет-участь зменшується і розчаровує

 

«Люди стають пасивними і розчаровуються у демократії», — стверджує Лілія Гришко на Deutsche Welle

 

Правда: Все більше громад запроваджують сервіси е-участі, все більше людей користуються інструментами е-демократії, а оптимістів стає ще більше, ніж скептиків.

За даними дослідження е-петицій Дмитра Хуткого, тільки на двох найбільш популярних платформах е-петицій (Єдина система місцевих петицій та Розумне місто) темпи приросту громад складають +38% на рік. Станом на початок листопаду 2017 року сервіс е-петицій запровадили принаймні 500 громад. Тільки у Києві ним користуються більше 479 тисяч містян.

Згідно з аналітичною запискою експертів Центру розвитку інновацій, кількість громад, які запровадили громадський бюджет (бюджет участі), зросла з 2 у 2015 році до 92 у 2017-му. Онлайн-голосування за громадські проекти можливе у 83 громадах.

 

Карта громадських бюджетів, складена експертами Центру розвитку інновацій

3_304

Як свідчать дані опитувань Центру Разумкова та Київського міжнародного інституту соціології, наведені в аналітичній записці, за 2 роки (з 2015 по 2017) кількість скептиків (тих, хто скоріше або зовсім не підтримує е-петиції) відчутно зменшилася – їх залишилося тільки 11,2%. В цілому, восени 2017 року прихильників стало майже у 6 разів більше, ніж супротивників, і майже у 3 рази більше, ніж невизначених. Причому прибічників переважна більшість – 2/3.

 

Дані опитувань ЦР та КМІС щодо громадської думки дорослого населення України про е-петиції

4_195

Таким чином, кількість громад, які запроваджують сервіси е-участі, зростає, ними користуються все більше громадян, і частка оптимістів все більшою мірою перевищує частку скептиків.

 

Міф 4. Електронні петиції не стосуються прямої демократії

 

«Петиції не є інструментом прямої демократії», адже представники влади не зобов’язані чинити певні дії для реалізації тих ідей, за які проголосували громадяни»,  – критикує Олександр Радчук у статті на порталі «Слово і Діло»

 

Правда: е-петиції виконують роль прямої демократії у плані формування порядку денного та формулювання публічної політики.

Як зауважують Йорданка Томкова і Дмитро Хуткий, пряма демократія передбачає участь не лише на етапі ухвалення рішень, а й на етапах формування порядку денного, формулювання, втілення, моніторингу та контролю публічної політики. Власне, е-петиції виконують функції формування порядку денного (які саме питання потрібно вирішувати) та формулювання (як саме ці питання потрібно вирішити) щодо публічної політики.

Зокрема, як свідчить статистика е-петицій в аналітичній записці, за вересень-жовтень 2017 року до президента, Верховної ради, Кабінету міністрів найактуальнішими були три групи тем е-петицій: 1) правопорядок, соціальний захист, охорона здоров’я; 2) інфраструктурні та комунальні питання; 3) реформування влади і контроль за нею.

 

Народний порядок денний е-петицій до центральних органів влади у вересні-жовтні 2017 року

5_127

В той самий час за цими ж даними, на локальному рівні серед тем е-петицій до Київської міської ради найбільш актуальними є питання інфраструктури, доріг, транспорту і комунального господарства.

 

Народний порядок денний е-петицій до Київської міської ради у вересні-жовтні 2017 року

6_91

Отже, громадяни чітко визначили порядок денний для влади: на національному рівні потрібно в першу чергу вирішувати соціально-економічні питання, а на локальному – інфраструктурні. А конкретні способи вирішення цих питань сформульовані у відповідних текстах електронних петицій.

 

Міф 5. Ні е-звернення, ні е-петиції не зобов’язують владу

 

«Петиції, так само, як і будь-які інші звернення громадян, владу ні до чого не зобов’язують», — заявив Валентин Гладких, якого цитує ВВС

 

Правда: влада зобов’язана своєчасно надавати обґрунтовані відповіді і на е-звернення, і на е-петиції.

Згідно з Законом України «Про звернення громадян», органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об’єднання громадян, посадові особи зобов’язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.

Закон визначає, що відповідальні особи, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов’язані об’єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Цим же законом визначені чіткі строки розгляду: звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, – невідкладно, але не пізніше п’ятнадцяти днів від дня їх отримання; розгляд електронної петиції здійснюється невідкладно, але не пізніше десяти робочих днів з дня оприлюднення інформації про початок її розгляду.

Як пояснюють автори Інформаційно-аналітичного довідника «Інструменти е-демократії у містах України», для визначення позиції щодо успішних петицій у органів центральної влади та органів місцевого самоврядування де-факто є близько 20 календарних днів.

 

Особливості роботи сервісу е-петиції, описані в аналітичній записці

7_68

Таким чином, за законом влада зобов’язана розглядати і реагувати на звернення громадян, незалежно від того чи вони подані у паперовому, чи в електронному вигляді.

 

Міф 6. Незручні петиції влада скасовує

 

«Якщо петиція неугодна, то пишуть про фальсифікації частини голосів і відмовляються її розглядати», — розповідає київський активіст Георгій в опитуванні Влада Боднара для Vlasno

 

Правда: фальсифікувати голоси за петицію стає все важче, такі випадки потребують доведення, а незручні петиції все одно розглядаються владою.

На сьогоднішній день в Україні існує декілька сервісів е-петицій. Крім того, деякі міські ради розробляють свої власні сервіси. І майже у всіх цих сервісах для того, щоб відати свій голос, необхідно пройти ідентифікацію через електронний цифровий підпис (ЕЦП) або BankID. Це значить, що «наштампувати» електронні скриньки  і масово голосувати вже не вийде.

Якщо міська влада користується сервісом, який не передбачає ідентифікацію через ЕЦП або BankID, то громадські активісти можуть збирати голоси на інших, більш захищених електронних майданчиках. Адже відповідно до Закону України «Про звернення громадян», громадяни можуть звернутися до органу місцевого самоврядування з електронними петиціями через веб-сайт громадського об’єднання, яке здійснює збір підписів на підтримку електронної петиції.

Часом «накруткою» голосів вважають факт голосування за петицію особою, яка проживає у іншому місті. Однак, у чинному законодавстві не встановлено вимогу щодо обмеження в голосуванні осіб, які не є членами громади.

Якщо ж є вагомі причини вважати, що голоси за е-петицію були «накручені», то органи місцевого самоврядування мають право не лише відмовляти у розгляді, а й звертатись до правоохоронних органів, посилаючись на статтю 361 Кримінального Кодексу України.

Щодо долі проблемних тем, показовим є приклад першої успішної е-петиції до Президента України: вона була явно незручною, адже торкалася чутливої теми про право на збройний захист і потребувала суттєвих змін у законодавстві. Однак, за даними дослідження ГО «Електронна демократія», динаміка подання підписів за цю петицію не мало ознак «накруток». Навіть з урахуванням дублювань підписників, вона мала більш ніж потрібно підписів. Ця тема активно обговорювалася у соціальних мережах, отже, мала органічну підтримку. І фактично ця е-петиція першою в історії України подолала поріг у 25 тисяч підписів і була розглянута Президентом.

 

Динаміка підписів за першу успішну е-петицію, за даними онлайн-аналітики

8_11

 

Міф 7. Електронне голосування в українських реаліях неможливе

 

«В даний час в Україні неможливе створення електронного способу голосування», — заявила Світлана Кустова, яку цитує Андрій Сніжко для ZIK

 

Правда: в Україні вже успішно працює електронне голосування.

У 2016 році вступили в силу зміни до статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», згідно з якими усі голосування депутатів мають бути поіменні та відкриті. З появою цієї вимоги більшість органів місцевого самоврядування почали купувати системи електронного поіменного голосування. На сьогоднішній день сайт з відображенням поіменного голосування депутатів – це вже не новинка, а майже стандарт.

Прикладом може слугувати веб-ресурс міста Костянтинівка, на якому видно хто, коли і за що проголосував. Із запитом з’являється і пропозиція: обрати надавача програмного забезпечення тепер можна на будь-який смак.

Електронне голосування торкнулось не лише депутатів. При виборі проектів громадського бюджету (бюджету участі) у багатьох громадах відбувається е-голосування: або у спеціально обладнаних дільницях, або онлайн. Наприклад, у Києві реалізовано 100% голосування за проекти громадського бюджету.

Крім того, у деяких випадках е-голосування стає основою е-виборів. Для прикладу, на виборах на посаду ректора Харківського національного університету радіоелектроніки громадська організація «Електронна демократія» виступила з ініціативою провести паралельні електронні вибори («Е-Вибори ректора ХНУРЕ»). А у 2017 році відбулися інтернет-голосування до Ради громадського контролю НАБУ та Громадської ради МОЗ. Дані голосування були частково відкриті.

 

Е-голосування за кандидатів до Ради громадського контролю НАБУ

9_07

Щодо питань довіри та захищеності електронного голосування, то вони були гострими два роки тому. Безпека електронного голосування може бути досягнута шляхом використання електронного цифрового підпису (в тому числі на ID-паспортах) та технології Blockchain, а питання анонімності — використанням бюлетенів Бісмарка.

З іноземного досвіду, найнаочнішим прикладом успішного втілення е-голосування є Естонія. Там через інтернет голосують близько третини населення. Це дозволило не лише залучити молодь до політичного життя країни, а й зекономити кошти (лише у 2011 році було заощаджено 504 000 євро). Цей приклад є дороговказом для України.

Отже, як ми бачимо, електронне голосування вже присутнє в житті українців. Однак, мало хто про нього знає. Тому це гарна нагода перевірити сайти своєї громади – а раптом там е-голосування вже є?

 

Міф 8. Електронне голосування посилює соціальну прірву

 

«Голосування через інтернет також може призвести до нерівності, оскільки соціально незахищені виборці чи мігранти здебільшого не мають змоги користуватися технічними новаціями», — вважає Лілія Гришко у блозі на Deutsche Welle

 

Правда: електронне голосування доступне всім громадянам України.

Варто розуміти, що коли ми говоримо про електронне голосування, ми говоримо про голосування через мережу інтернет без прив’язки до технічних засобів. Зокрема, проголосувати онлайн можна просто по мобільному інтернету через смартфон. Насправді, електронне голосування не залежить від наявності у користувачів персональних комп’ютерів чи смартфонів. Головне – бажання віддати свій голос.

На початку 2015 року за соціологічним опитуванням Київського міжнародного інституту соціології, інтернетом користувались 57% мешканців України віком від 18 років. А вже наприкінці 2017 року, за опитуванням GfK Ukraine, проведеним на замовлення Міжнародного республіканського інституту, серед жителів України віком 18 років і старше, які мають право голосувати, користувалися інтернетом 68%. Тобто кількість користувачів Інтернету зростає.

Як показує соціологічне дослідження Factum Group населення 15 років і старше, за підсумком 2017 року в Україні вже нараховується 21 млн. інтернет-користувачів. При чому з них 49% – чоловіки і 51% – жінки, тобто майже ідеальна гендерна рівність у користуванні Інтернетом.

 

Статистика регулярних користувачів інтернету серед мешканців 15 років і старше, 2017 рік, Factum Group

10_27

Окрім того, у Києві вже рік працюють безкоштовні курси для літніх людей. Як розповів директор Департаменту соціальної політики КМДА Юрій Крикунов, такі курси працюють у територіальних центрах соціального обслуговування всіх районів Києва. Нещодавно на базі Полтавського університету економіки й торгівлі з’явились безкоштовні курси для тих, кому за 50. Згадане дослідження Factum Group показало, що наприкінці 2017 року 13% регулярних користувачів були пенсіонерами.

Щодо соціально незахищених виборців, які не мають змоги користуватися технічними засобами, то для них чудово підійде механізм електронного голосування за проекти бюджету участі. В цьому випадку будь-який громадянин може прийти в ЦНАП, де йому безоплатно допоможуть отримати безкоштовний електронний цифровий підпис та проголосувати.

 

Міф 9. Проекти комунальних установ – це зловживання громадським бюджетом

 

«Перекіс на бік комунальних закладів освіти та охорони здоров’я суперечить самій ідеї бюджету участі», — переконаний Юрій Тер-Арутунян, якого цитує у своїй статті на Deutsche Welle Вікторія Прихід

 

Правда: участь комунальних закладів не лише не шкодить, а й розвиває ідею громадського бюджету.

Як бачимо, все частіше виникають ініціативи та петиції, в яких пропонують заборонити комунальним підприємствам подавати свої проекти.

Однак, для початку, варто зауважити, що коли проекти громадського бюджету реалізуються комунальними службами міста, вони є комунальними. Більше того, оскільки результат проекту ставиться на баланс відповідної комунальної служби, то вони стають комунальними по факту.

Далі давайте поміркуємо: чому саме такі проекти найбільш популярні? Чому мешканці активно голосують за новий майданчик чи кабінет УЗД (ми не розглядаємо варіант тиску зі сторони працівників цих закладів)? Тут спрацьовує піраміда Маслоу: одразу після фізіологічних потреб йдуть потреби в безпеці. Ми бажаємо, щоб наші діти грались на безпечних майданчиках; щоб наші лікарні надавали найкращі послуги; щоб в місті було безпечно пересуватись… А вже задовільнивши ці потреби, ми можемо міркувати про арт-простір, новий кінотеатр під відкритим небом чи реконструкцію скверу.

 

Найпопулярніші тематики проектів, поданих в обласних центрах у 2017 році

11_21

Щодо участі комунальних закладів (садочків, шкіл, лікарень) у конкурсі проектів на громадський бюджет, то у порівнянні з 2015 роком ситуація якісно змінилась. У більшості положень про громадський бюджет прописана норма, згідно з якою проект має бути загальнодоступний для всіх мешканців громади. Тому замінити вікна та санвузли у школах за кошти громадського бюджету більше не вийде.

Нарешті, варто визнати, що школярі, які бігають по всьому місту та агітують голосувати за проект (навіть якщо це проект від комунальних підприємств) – це найкращі майбутні поширювачі демократії, в тому числі електронної.

 

Міф 10. Ані моніторинг, ані контроль онлайн не впливають на владу

 

«Інструменти електронного контролю за діяльністю органів влади залишаються декларативними», — зокрема, через закритість влади, підсумовує Маргарита Тулуп на Media Sapience

 

Правда: онлайн-інструменти моніторингу та контролю діяльності влади дають можливість виявити та повідомити про порушення, внаслідок чого представники влади несуть адміністративну та кримінальну відповідальність.

Яскравим прикладом роботи громадського моніторингу і контролю є DoZorro – онлайн-платформа громадського контролю державних тендерів у системі публічних закупівель ProZorro.

 

Статистика роботи онлайн-платформи DoZorro

12_12

За даними Transparency International Україна, результатами реагування DoZorro-спільноти за перший рік роботи є 671 перемога, зокрема: 109 кримінальних проваджень і 3 вироки, 25 справ про адміністративні правопорушення і 5 реальних штрафів.

А за новішими даними ТІ Україна, станом на лютий 2018 року громадськими організаціями було виявлено порушення у 6535 закупівлях, скеровано 5115 звернень до замовників, керуючих, контролюючих та правоохоронних органів, в результатів чого отримано 1405 перемог.

Наприклад, Віктор Нестуля розказав про публікації колишніх працівників «Укрзалізниці», які об’єдналися у громадську організацію «Залізниця без корупції», виявили численні порушення у тендерах, і домоглися значних перемог у вигляді скасованих скандальних закупівель.

Також у цій же публікації відмічено такий найвагоміший практичний результат (реальні зекономлені значні кошти) окремого випадку моніторингу: Олексій Тамразов виявив факти переплати за гібридні позашляховики для Національної поліції і одним своїм постом у Фейсбуці та відгуком на DoZorro змусив міністра внутрішніх справ домовлятися про знижку, внаслідок чого для українського бюджету було зекономлено понад 124 мільйони гривень.

Текст підготовлено за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Позиція, висловлена в публікації, не обов’язково відображає позицію Посольства США в Україні.

Матеріал: https://glavcom.ua/publications/10-mifiv-pro-reformu-elektronnoji-demokratiji-499736.html

Постреволюційна Україна суттєво просунулась в аспекті відкритості даних. Cтворено абсолютно нові та оновлено кілька десятків електронних реєстрів. Збільшується кількість онлайн-сервісів, які значно спрощують доступ до публічної інформації та адміністративних послуг.  Довідки,…
Добра новина! Відтепер розвиток цифрової економіки — один з головних пріоритетів країни!  Сьогодні на засіданні Уряду схвалено Концепцію та План дій розвитку цифрової економіки в Україні до 2020 року!!! План є дуже амбіційним і…
Хочемо поділитися з Вами корисною інформацією, як портал igov.org.ua дозволяє зробити процес отримання необхідних Вам довідок значно простішим. У червні 2015 року було запущено всеукраїнський проект з надання державних електронних послуг – портал іGov. Ресурс створено…
запис на прийом
Підписатись на новини